кровник

Кровни́к, -ка́

м. раст.

1) Hypericum quadrangulum. Шух. І. 21.

2) = крівавник. Вх. Лем. 428.

Значення в інших словниках

1. кровник — КРО́ВНИК, а, ч. Ворог за звичаями кровної помсти. Всяк знає: утигури – кровники кутригурам. Були часи, коли одними стійбищами жили, cпільно в походи ходили і здобували в ратних потугах звитягу за звитягою.  Словник української мови у 20 томах