кубло
Кубло́, -ла
с.
1) Логовище. Звіря... в своїм кублі недвижно спочиває. К. Іов. 82.
2) Гнѣздо, преимущественно вырытое въ землѣ, a затѣмъ и всякое. На Благовіщення і птиця не несеться й кубла не в'є. Ном. № 418.
3) Въ переносномъ значеніи также человѣческое жилье. Да чого ти, Марусе, без кубла? Мет.
4) = водня. Черниг. г. ум. кубелечко, кубельце. Знайшла ж бо я кубелечко, де утка несеться. Мет. 107. Туга коло серця як гадина в'ється, ізвила кубельце коло мого серця. Чуб. V. 473.
Словник української мови Грінченка