куман

Куман, -на

м.

1) Родъ кувшина металлическаго или глинянаго? Убѣгая изъ дому, дѣвушка-черкешенка выбираетъ, что съ собой взять: Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні ку мани, жемчуг, атлас, парчу, сап'ян. Мкр. Г. 32. Въ Лохвиц. у. такъ называется большая глиняная банка.

2) Большая корзина, сплетенная изъ соломы въ видѣ кадки для храненія муки или зерна. Нѣж. у.

Значення в інших словниках

1. куман — кума́н 1 іменник чоловічого роду, істота представник стародавнього народу — половець іст. кума́н 2 іменник чоловічого роду куманець  Орфографічний словник української мови
2. куман — -а, ч., рідко. Те саме, що куманець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куман — КУМА́Н¹, а́, ч. Вид металевого або глиняного глечика. Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні кумани (Сл. Б. Грінченка). КУМА́Н² див. кума́ни.  Словник української мови у 20 томах
4. куман — КУМА́Н, а́, ч., рідко. Те саме, що кумане́ць. КУМА́Н див. кума́ни.  Словник української мови в 11 томах