куман

КУМА́Н, а́, ч., рідко. Те саме, що кумане́ць.

КУМА́Н див. кума́ни.

Значення в інших словниках

1. куман — кума́н 1 іменник чоловічого роду, істота представник стародавнього народу — половець іст. кума́н 2 іменник чоловічого роду куманець  Орфографічний словник української мови
2. куман — -а, ч., рідко. Те саме, що куманець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куман — КУМА́Н¹, а́, ч. Вид металевого або глиняного глечика. Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні кумани (Сл. Б. Грінченка). КУМА́Н² див. кума́ни.  Словник української мови у 20 томах
4. куман — Куман, -на м. 1) Родъ кувшина металлическаго или глинянаго? Убѣгая изъ дому, дѣвушка-черкешенка выбираетъ, что съ собой взять: Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні ку мани, жемчуг, атлас, парчу, сап'ян. Мкр. Г. 32. Въ Лохвиц.  Словник української мови Грінченка