купинка
Купина, -ни
ж. Зелень на кочкѣ среди воды, а также и самая кочка. Пнеться, як жаба на купину. Ном. № 9245. У тебе борода, як у лузі купина. Козак бідний убит лежить на купині головою. Макс. Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллєчком-купиною. Чуб. V. 518.
2) = купека. ЗЮЗО. І. 119. ум. купинка. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку, зловив ляшок, скурвий синок, його за чупринку. Гол.
Словник української мови Грінченка