купинка

КУ́ПИНКА, и, ж., рідко.

Пестл. до ку́пина.

На луках між купинками ще не зійшла роса, і Василькові довелося закотити холоші (Григір Тютюнник);

На зарослій зозулиним льоном купинці стоїть отакенне красноголовище! (М. Стельмах);

Його довга мохова борода була для сіроманців наче приємною купинкою, вкритою мохом (О. Завгородній);

В кущах, що темними купинками підступали до стежки, застогнав пугач (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. купинка — купи́нка іменник жіночого роду купка рідко  Орфографічний словник української мови
2. купинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до купина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купинка — КУПИ́НКА, и, ж., чого, рідко. Пестл. до купи́на. На купинці трави, широко розкидавшись, спала під свиткою людина, а біля неї лежала коса, мантачка й торбина (Стельмах, Хліб.., 1959, 488).  Словник української мови в 11 томах
4. купинка — Купина, -ни ж. Зелень на кочкѣ среди воды, а также и самая кочка. Пнеться, як жаба на купину. Ном. № 9245. У тебе борода, як у лузі купина. Козак бідний убит лежить на купині головою. Макс. Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллєчком-купиною. Чуб.  Словник української мови Грінченка