купинка
КУ́ПИНКА, и, ж., рідко.
Пестл. до ку́пина.
На луках між купинками ще не зійшла роса, і Василькові довелося закотити холоші (Григір Тютюнник);
На зарослій зозулиним льоном купинці стоїть отакенне красноголовище! (М. Стельмах);
Його довга мохова борода була для сіроманців наче приємною купинкою, вкритою мохом (О. Завгородній);
В кущах, що темними купинками підступали до стежки, застогнав пугач (М. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- купинка — купи́нка іменник жіночого роду купка рідко Орфографічний словник української мови
- купинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до купина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- купинка — КУПИ́НКА, и, ж., чого, рідко. Пестл. до купи́на. На купинці трави, широко розкидавшись, спала під свиткою людина, а біля неї лежала коса, мантачка й торбина (Стельмах, Хліб.., 1959, 488). Словник української мови в 11 томах
- купинка — Купина, -ни ж. Зелень на кочкѣ среди воды, а также и самая кочка. Пнеться, як жаба на купину. Ном. № 9245. У тебе борода, як у лузі купина. Козак бідний убит лежить на купині головою. Макс. Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллєчком-купиною. Чуб. Словник української мови Грінченка