купиння
КУПИ́ННЯ¹, я, с.
1. Збірн. до ку́пина.
Машини з розгону вскочили поміж купиння й тепер захлиналися моторами в багнюці (П. Загребельний);
Коні раз у раз перепинались об купиння або чвакали по розкислому дерні, й земля пружно вгиналася під ними (І. Білик);
На розлогому полі зразу за насипом, поміж купинням прив'ялої бурякової гички, майоріло кілька веселих барвистих хустинок (Ю. Смолич).
2. Місце, покрите купинами.
Коли прибули на заплаву геологи під керуванням П. і вирубали у плавнях посеред купиння якусь вербу чи кілок, правління .. хотіло притягати їх до суду (О. Довженко);
З розгону напливає берег .. Данило вискакує на хистке купиння, оглядається довкола, водячи браунінгом (М. Стельмах);
Родим вдарив коня в здухвини, женучи вперед, просто на отруйно-зелене купиння болота (П. Загребельний).
КУПИ́ННЯ², я, с.
Збірн. до купина́1.
Дуби ще червоніли могутніми кронами і були схожі на червоне купиння на синьому плесі озера (Ю. Смолич);
Плавні, відбившись у воді глиняною стіною, стояли непорушне, як древній китайський мур, тільки верхів'я їхнє кивало гнідим купинням і вітер здмухував із нього легкий пух (Григорій Тютюнник);
Болото це велике: широке і довге, густо вкрите зеленим купинням (Ю. Збанацький);
Заколисуюче шумів очерет, гули болотяні джмелі, між купинням затишно зеленіла, наче вишита на полотні, вода (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)