купиння

КУПИ́ННЯ¹, я, с.

1. Збірн. до ку́пина́.

Болото це велике: широке і довге, густо вкрите зеленим купинням (Збан., Крил. гонець, 1953, 35).

2. Місце, покрите купинами.

Коли прибули на заплаву геологи під керуванням П. і вирубали у плавнях посеред купиння якусь вербу чи кілок, правління колгоспу хотіло притягати їх до суду (Довж., III, 1960, 458);

З розгону напливає берег.. Данило вискакує на хистке купиння, оглядається довкола, водячи браунінгом (Стельмах, II, 1962, 57).

КУПИ́ННЯ², я, с. Збірн. до купина́¹.

Дуби ще червоніли могутніми кронами і були схожі на червоне купиння на синьому плесі озера (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 272).

КУПИ́ННЯ³, я, с., чого, рідко. Збірн. до купи́на.

На розлогому полі зразу за насипом, поміж купинням прив’ялої бурякової гички, майоріло кілька веселих барвистих хустинок (Смолич, Театр.., 1946, 72).

Значення в інших словниках

1. купиння — купи́ння 1 іменник середнього роду місце, покрите купинами купи́ння 2 іменник середнього роду збірне до: купина купи́ння 3 іменник середнього роду кущі рідко  Орфографічний словник української мови
2. купиння — I -я, с. 1》 Збірн. до купина. 2》 Місце, покрите купинами. II -я, с. Збірн. до купина I. III -я, с., чого, рідко. Збірн. до купина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купиння — КУПИ́ННЯ¹, я, с. 1. Збірн. до ку́пина. Машини з розгону вскочили поміж купиння й тепер захлиналися моторами в багнюці (П. Загребельний); Коні раз у раз перепинались об купиння або чвакали по розкислому дерні, й земля пружно вгиналася під ними (І.  Словник української мови у 20 томах