купиння

купи́ння

I -я, с.

1》 Збірн. до купина.

2》 Місце, покрите купинами.

II -я, с.

Збірн. до купина I.

III -я, с., чого, рідко.

Збірн. до купина.

Значення в інших словниках

1. купиння — купи́ння 1 іменник середнього роду місце, покрите купинами купи́ння 2 іменник середнього роду збірне до: купина купи́ння 3 іменник середнього роду кущі рідко  Орфографічний словник української мови
2. купиння — КУПИ́ННЯ¹, я, с. 1. Збірн. до ку́пина. Машини з розгону вскочили поміж купиння й тепер захлиналися моторами в багнюці (П. Загребельний); Коні раз у раз перепинались об купиння або чвакали по розкислому дерні, й земля пружно вгиналася під ними (І.  Словник української мови у 20 томах
3. купиння — КУПИ́ННЯ¹, я, с. 1. Збірн. до ку́пина́. Болото це велике: широке і довге, густо вкрите зеленим купинням (Збан., Крил. гонець, 1953, 35). 2. Місце, покрите купинами. Коли прибули на заплаву геологи під керуванням...  Словник української мови в 11 томах