купувати
Купува́ти, -пую, -єш
сов. в. купити, -плю́, -пиш, гл.
1) Покупать, купить. У наряді доброго коня купувала. Макс. Люде знають гірку долю, не йдуть купувати, та й не хочуть купувати, не хочуть питати. Мет. 13. І хліба ні за ща купити. МВ. купувати молоду. Въ свадебномъ обрядѣ давать угощеніе и деньги братьямъ невѣсты и ихъ товарищамъ, которые будто-бы продаютъ послѣднюю. Мил. 123.
2) Брать землю въ аренду. Чи не можна б на цей год купить де небудь землю на овес? Нѣжин. у.
Словник української мови Грінченка