кілювати

Кілювати, -люю, -єш

гл. Задѣлывать, забирать стѣну вертикально поставленными жердями. Кілювати хату. Камен. у.

Значення в інших словниках

1. кілювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Нахиляти судно (для ремонту) так, щоб кіль вийшов із води. 2》 Покарання (до 18 ст.) зв'язаного матроса протяганням під кілем вітрильного судна з одного борта на другий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кілювати — КІЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. що, мор. Нахиляти судно (для ремонту) так, щоб кіль вийшов із води. Свою назву Кілен-балка в Нахімовському районі Севастополя отримала через те, що в її гирлі в період парусного флоту кілювали (оглядали, ремонтували...  Словник української мови у 20 томах
3. кілювати — кілюва́ти 1. Нахиляти судно (для ремонту) так, щоб кіль вийшов із води. 2. Покарання (до 18 ст.) зв’язаного матроса протяганням під кілем вітрильного судна з одного борта на другий. Таке катування часто закінчувалося смертю матроса.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. кілювати — Кілюва́ти, -лю́ю, -лю́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)