ладити
Ла́дити, -джу, -диш
гл. = лагодити 1 и 2.
1) На вдовина сина шибеницю ладять. Чуб. Неня з кухарками ладять страву. Федьк.
2) Ой зацвіла калинонька в лузі, вломилася поличенька в плузі. Ой чи мені поличеньку ладити, чи до дівчини на зальоти іти? Чуб. V. 377.
Словник української мови Грінченка