ладитися
Ладитися, -джуся, -дишся
гл.
1) = лагодитися 1. Умірать ладься. Ном. № 10128. Став пан у дорогу ладитись. МВ. І. 46.
2) = лагодитися 2.
3) безл. Спориться. Як не ладиться, то й у печі не гориться. Ном. № 1700.
Словник української мови Грінченка