лаяти
Лаяти, -лаю, -єш
гл. Ругать, бранить. Ніхто не бив і не лаяв. Ном. Дати не дай, а лаяти не лай. Ном. № 4584. Лаяла, лаяла, — насилу ціле село перелаяла. Ном. № 3341. Тяжко плакала Ганнуся і не знала защо, защо мати знущається, лає-проклинає. Шевч. 21. лаяти в батька, в матір, лаяти по московському. Ругать матерно. Ном. № 3536.
Словник української мови Грінченка