люз

Люз, -зу

м.

1) Свободное мѣсто. Желех. люзом. Какъ нарѣчіе: свободно; въ безпорядкѣ; неукрѣпленно. Люзом ходити. Желех. Кінь... на каменистій дорозі пошнипає (обнюхає) каміне, попробує ногою, чи не лежить воно люзом. Шух. І. 79.

2) Смѣна караула? Федьк. III. 165.

Значення в інших словниках

1. люз — Ходити люзом: поодинці, окремо [V]  Словник з творів Івана Франка
2. люз — -у, ч., зах. Вільне місце.  Великий тлумачний словник сучасної мови