лютитися

Люти́тися, -чу́ся, -тишся

гл. = лютувати. Магнат лютився. Мир. ХРВ. 92. Він лютиться, що я не радивсь його. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. лютитися — люти́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. лютитися — див. ЛЮТІТИ.  Словник синонімів Караванського
3. лютитися — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
4. лютитися — лючуся, лютишся, недок. 1》 Бути розлюченим, гнівним; дуже сердитися. || Певним станом і діями виявляти свою розлюченість, гнів. || на кого – що. Сердитися. 2》 перен. Бути надзвичайно сильним (про мороз, негоду тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лютитися — ЛЮТИ́ТИСЯ, лючу́ся, люти́шся, недок. 1. Бути розлюченим, гнівним; дуже сердитися. Був він дуже лютий, а навіть не міг сховати своєї лютості..  Словник української мови у 20 томах
6. лютитися — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. лютитися — ЛЮТИ́ТИСЯ, лючу́ся, люти́шся, недок. 1. Бути розлюченим, гнівним; дуже сердитися. Був він дуже лютий, а навіть не міг сховати своєї лютості.., надто ж він лютився, спогадуючи ті уступи, де Ви впадаєте в насмішливий тон (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах