лінивенько

Ліни́во

нар. Лѣниво. Там ся ліниво працює, де пожитку не чує. Ном. № 10368. ум. ліниве́нько.

Значення в інших словниках

1. лінивенько — ліниве́нько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. лінивенько — розм. Присл. до лінивенький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лінивенько — ЛІНИВЕ́НЬКО, розм.. Присл. до ліниве́нький. Маргарита говорила півголосом, лінивенько розтягаючи пусті слова (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 108).  Словник української мови в 11 томах