ліричний

Ліричний, -а, -е

Лирическій. Не треба ліричному поетові великої словесної науки, щоб явити мирові всю красоту душі своєї. К. Гр. Кв. 17.

Значення в інших словниках

1. ліричний — ліри́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ліричний — Поетичний, елегійний, пісенний; (стиль) емоційний, хвилюючий; (голос) співучий, задушевний, п. срібний; (танець) елегантний, граціозний.  Словник синонімів Караванського
3. ліричний — [л'іричнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. ліричний — -а, -е. 1》 Стос. до лірики (у 1 знач.). || Який є об'єктом опису в ліриці. || Який є лірикою. 2》 Емоційно забарвлений, хвилюючий. Ліричний відступ — а) пройнята ліризмом частина художнього твору...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ліричний — ЛІРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до лірики (у 1 знач.). Ліричний поет з нього був би добрий, а до політика не та голова (Леся Українка); У спогадах про Лесю Українку К. В. Квітка писав, що М. П. Старицького як ліричного поета вона вважала своїм учителем (з наук.  Словник української мови у 20 томах
6. ліричний — ліри́чний (грец. λυρικός) 1. Властивий ліриці, належний до неї. 2. Переносно – чутливий, схильний до вираження роздумів, почуттів, переживань.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. ліричний — ЛІРИ́ЧНИЙ (у якому почуття, душевні переживання панують над розумом), ПОЕТИ́ЧНИЙ. Відкрита посмішка не говорила про войовничий настрій, а скоріше нагадувала парубка ліричної натури, що поспішав до своєї дівчини (І.  Словник синонімів української мови
8. ліричний — Ліри́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ліричний — ЛІРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до лірики (у 1 знач.). Ліричний поет з нього був би добрий, а до політика не та голова (Л. Укр., V, 1956, 143); До війни капітан був ліричним поетом, майор — драматургом (Ю. Янов., І, 1954, 94); // Який є об’єктом опису в ліриці.  Словник української мови в 11 томах