манір

Манір, -ру

м. Манеръ, образецъ. У нас юпки не на такий манір шиють. Кіевск. у.

Значення в інших словниках

1. манір — мані́р іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. манір — Кшталт, зразок, взір, взірець, штиб, копил, спосіб.  Словник синонімів Караванського
3. манір — -неру, ч., розм. Спосіб дії. На який манір; За яким манером — за якимсь зразком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. манір — Спосіб, лад, зразок, штиб, шталт, кшталт  Словник чужослів Павло Штепа
5. манір — МАНІ́Р, не́ру, ч., розм. Спосіб дії. Оглянувшись, він побачив, що з гори вільним поковзом мчить лижа, за нею котиться людина, а за людиною, таким самим манером, друга лижа (М. Трублаїні); Розгорнув – вишите нагруддя сорочки.  Словник української мови у 20 томах
6. манір — на мані́р. 1. чого. Подібно до чого-небудь; так, як щось, як у чомусь. Перед репродуктором стоїть кумова мама (сімдесят три їй), підібгала спідничку на манір трусиків, держиться за стільця і підскакує: — Раз-два-три (Остап Вишня); — Узяв та й помер!...  Фразеологічний словник української мови
7. манір — СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИН в оруд. в. з означ., РОБ в оруд. в. з означ., ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУС книжн.  Словник синонімів української мови
8. манір — Ма́ні́р, -ру, -рові; ма́ні́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. манір — МАНІ́Р, не́ру, ч., розм. Спосіб дії. Оглянувшись, він побачив, що з гори вільним поковзом мчить лижа, за нею котиться людина, а за людиною, таким самим манерам, друга лижа (Трубл., Лахтак, 1953, 149).  Словник української мови в 11 томах