марніти

Марні́ти, -ні́ю, -єш

гл. Чахнуть, худѣть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. МВ. ІІ. 25. А щоб личко не марніло з чорними бровами, — до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами. Шевч. 81.

Значення в інших словниках

1. марніти — марні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. марніти — Худнути, мізерніти, перепадати на смик; (зовні) блякнути, в'янути, миршавіти, спадати з лиця; (геть) прив'ядати, сохнути, засихати, танути, р. чучверіти.  Словник синонімів Караванського
3. марніти — Засихати, миршавіти, мізерніти, нидіти, сохнути, хиріти, чучверіти  Словник синонімів Вусика
4. марніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо. || Утрачати свіжість, привабливість, красу (про обличчя тощо). 2》 перен., рідко. Пропадати марно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. марніти — МАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо. За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє (прислів'я); – Так вона Якова зводила, що він і нездужав, і марнів (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
6. марніти — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок.  Словник синонімів української мови
7. марніти — Марні́ти, -ні́ю, -ні́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. марніти — МАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо. За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим — молодіє (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах