Значення в інших словниках
-
матінчин —
ма́тінчин прикметник
Орфографічний словник української мови
-
матінчин —
-а, -е. Прикм. до матінка; належний матінці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
матінчин —
МА́ТІНЧИН, а, е. Прикм. до ма́тінка; належний матінці. А скільки тихого плачу у тій пісні! Щось у лісі гукає – Дочка матір шукає. Найшла ж вона ялину – Матінчину могилу... (Д. Мордовець); Я – матінчина донька! Ось бувають татові діти. А я відсотків на 90 – мамина (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
-
матінчин —
Ма́тінчин, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
матінчин —
МА́ТІНЧИН, а, е. Прикм. до ма́тінка; належний матінці. А скільки тихого плачу у тій пісні! Щось у лісі гукає — Дочка матір шукає. Найшла ж вона ялину — Матінчину могилу… (Морд., І, 1958, 88).
Словник української мови в 11 томах