метко

Ме́тко

нар. Скоро, бойко, ловко. Метко пробігти. Борз. у. Там снопи кладу метко, там кубахи ростуть, тільки махну сапою — аж куріє земля. Г. Барв. 535.

Значення в інших словниках

1. метко — ме́тко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. метко — Присл. до меткий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. метко — МЕ́ТКО. Присл. до метки́й. Христя метко вертнулася, скочила з полу й побігла в горниці (Панас Мирний); Я так полюбив кадильницю, що мало вже не навчився орудувати нею так метко, як отець Олександер (І. Микитенко).  Словник української мови у 20 томах
4. метко — МЕ́ТКО. Присл. до метки́й. Христя метко вертнулася, скочила з полу й побігла в горниці (Мирний, III, 1954, 201); Я так полюбив кадильницю, що мало вже не навчився орудувати нею так метко, як отець Олександер (Мик., Кадильниця, 1959, 4).  Словник української мови в 11 томах