метко —
Присл. до меткий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
метко —
МЕ́ТКО. Присл. до метки́й. Христя метко вертнулася, скочила з полу й побігла в горниці (Панас Мирний); Я так полюбив кадильницю, що мало вже не навчився орудувати нею так метко, як отець Олександер (І. Микитенко).
Словник української мови у 20 томах
метко —
МЕ́ТКО. Присл. до метки́й. Христя метко вертнулася, скочила з полу й побігла в горниці (Мирний, III, 1954, 201); Я так полюбив кадильницю, що мало вже не навчився орудувати нею так метко, як отець Олександер (Мик., Кадильниця, 1959, 4).
Словник української мови в 11 томах
метко —
Ме́тко нар. Скоро, бойко, ловко. Метко пробігти. Борз. у. Там снопи кладу метко, там кубахи ростуть, тільки махну сапою — аж куріє земля. Г. Барв. 535.
Словник української мови Грінченка