гл. Умчать, помчать. Москалі микнули його аж до Київа.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
микнути —
Микну́ти. Утекти. Ми собі сегодня микнули з школи, бо то мав Клапган з математики питати, а ми ще хотіли трохи підучити ся (Галіп, 66) // пол. myknąć, рідко — втекти, ушитися, дременути; рос. умыкнуть -втекти.
Українська літературна мова на Буковині
микнути —
-ну, -неш, перех., док., діал. Захопити когось силою і швидко відвезти кудись.
Великий тлумачний словник сучасної мови
микнути —
ми́кнути: ◊ ми́кнути нога́ми → нога
Лексикон львівський: поважно і на жарт