Словник української мови Грінченка

минтус

Ми́нтус, -са

м. Ломоть, кусокъ хлѣба, полученный нищимъ (Левч. 66), вообще всякая съѣдобная подачка нищему; отсюда минтуси — просто подачки, остатки пищи, даваемые нищимъ и пр. Там би мати минтусами краденими годувала. Черниг. у. см. мантули, мантулки.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. минтус — -а, ч., діал. Шматок хліба для жебрака.  Великий тлумачний словник сучасної мови