минтус
Ми́нтус, -са
м. Ломоть, кусокъ хлѣба, полученный нищимъ (Левч. 66), вообще всякая съѣдобная подачка нищему; отсюда минтуси — просто подачки, остатки пищи, даваемые нищимъ и пр. Там би мати минтусами краденими годувала. Черниг. у. см. мантули, мантулки.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- минтус — -а, ч., діал. Шматок хліба для жебрака. Великий тлумачний словник сучасної мови