миска

Миска, -ки

ж.

1) Миска, родъ глубокой тарелки. Хоч того самого, аби в другу миску. Ном. № 2681. Із нехочу ззів три миски борщу. Ном. № 5060.

2) Въ маслобойнѣ: посуда, въ которую стекаетъ выжатое конопляное масло. Шух. І. 163. ум. мисочка.

Значення в інших словниках

1. миска — ми́ска іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ми́ски  Орфографічний словник української мови
2. миска — [миска] -ские, д. і м. -с'ц'і, мн. миески, миесок дв'і миские  Орфоепічний словник української мови
3. миска — -и, ж. 1》 Посудина у вигляді широкої чашки, в якій звичайно подають страву до столу. || Про кількість чого-небудь, що вміщується в таку посудину. 2》 Посудина такої форми більшого розміру, що призначена для різних господарських потреб. Ниркова миска анат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. миска — МИ́СКА, и, ж. 1. Посудина у вигляді широкої чаші, в якій звичайно подають страву до столу. Тут їли [троянці у Дидони] рознії [різні] потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи, З нових кленових тарілок (І.  Словник української мови у 20 томах
5. миска — ми́ска: ◊ робітник до готової ми́ски → робітник  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. миска — До миски треба й ложки. Бо без ложки не наїшся. Не пхай ложки в чужу миску. До чужого діла не мішайся. Порожня миска не вабить писка. Де нема користи, там ніхто не діде.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. миска — МИ́СКА (посудина для їди у вигляді широкої чашки); ПОЛУ́МИСОК, ПІВМИ́СКА заст. (неглибока); МИСЧИ́НА розм. (невелика); МИ́СА заст. (велика); РИ́НКА розм. (невисока глиняна); КАНДІ́ЙКА діал. (з трохи загнутими досередини вінцями).  Словник синонімів української мови
8. миска — Ми́ска, -ски, -сці; миски́, мисо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. миска — МИ́СКА, и, ж. 1. Посудина у вигляді широкої чашки, в якій звичайно подають страву до столу. Тут їли [троянці у Дидони] рознії [різні] потрави, І все з полив’яних мисок, І самі гарнії приправи, З нових кленових тарілок (Котл.  Словник української мови в 11 томах