миска
МИ́СКА, и, ж.
1. Посудина у вигляді широкої чаші, в якій звичайно подають страву до столу.
Тут їли [троянці у Дидони] рознії [різні] потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи, З нових кленових тарілок (І. Котляревський);
Дві миски на столі, одна з бараболею товченою, гарячою, друга з кислим молоком (Д. Бедзик);
* У порівн. – А в його золоті еполети на плечах були здорові, такі завбільшки, як миски (І. Нечуй-Левицький);
// Про кількість чого-небудь, що вміщується в таку посудину.
В мене було ще мисок зо три проса (І. Нечуй-Левицький);
– Я повертався з роботи .. натомлений і голодний. Перехиляв дві миски юшки, їв сало і запивав кислим вином (Ю. Яновський).
2. Посудина такої форми більшого розміру, що призначена для різних господарських потреб.
Голі стіни, полупана стеля і ще більш полупана груба, біля груби ослінчик з кухлем і мискою до умивання (Леся Українка);
Відро з лушпайками стояло в нього біля ніг, а миска з водою – поруч (Ю. Яновський);
Ледве-ледве ганяла вона жорна, що з-під них в дерев'яну миску капля за каплею падало вівсяне борошно (С. Чорнобривець).
△ (1) Ниркова́ ми́ска – порожнина в нирці для збирання сечі, що з'єднується з сечоводом.
Чай з листків шавлії має протигнильні властивості, лікує запальні процеси у ниркових мисках (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)