миска
МИ́СКА, и, ж.
1. Посудина у вигляді широкої чаші, в якій звичайно подають страву до столу.
Тут їли [троянці у Дидони] рознії [різні] потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи, З нових кленових тарілок (І. Котляревський);
Дві миски на столі, одна з бараболею товченою, гарячою, друга з кислим молоком (Д. Бедзик);
* У порівн. – А в його золоті еполети на плечах були здорові, такі завбільшки, як миски (І. Нечуй-Левицький);
// Про кількість чого-небудь, що вміщується в таку посудину.
В мене було ще мисок зо три проса (І. Нечуй-Левицький);
– Я повертався з роботи .. натомлений і голодний. Перехиляв дві миски юшки, їв сало і запивав кислим вином (Ю. Яновський).
2. Посудина такої форми більшого розміру, що призначена для різних господарських потреб.
Голі стіни, полупана стеля і ще більш полупана груба, біля груби ослінчик з кухлем і мискою до умивання (Леся Українка);
Відро з лушпайками стояло в нього біля ніг, а миска з водою – поруч (Ю. Яновський);
Ледве-ледве ганяла вона жорна, що з-під них в дерев'яну миску капля за каплею падало вівсяне борошно (С. Чорнобривець).
△ (1) Ниркова́ ми́ска – порожнина в нирці для збирання сечі, що з'єднується з сечоводом.
Чай з листків шавлії має протигнильні властивості, лікує запальні процеси у ниркових мисках (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- миска — ми́ска іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ми́ски Орфографічний словник української мови
- миска — [миска] -ские, д. і м. -с'ц'і, мн. миески, миесок дв'і миские Орфоепічний словник української мови
- миска — -и, ж. 1》 Посудина у вигляді широкої чашки, в якій звичайно подають страву до столу. || Про кількість чого-небудь, що вміщується в таку посудину. 2》 Посудина такої форми більшого розміру, що призначена для різних господарських потреб. Ниркова миска анат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- миска — ми́ска: ◊ робітник до готової ми́ски → робітник Лексикон львівський: поважно і на жарт
- миска — До миски треба й ложки. Бо без ложки не наїшся. Не пхай ложки в чужу миску. До чужого діла не мішайся. Порожня миска не вабить писка. Де нема користи, там ніхто не діде. Приповідки або українсько-народня філософія
- миска — МИ́СКА (посудина для їди у вигляді широкої чашки); ПОЛУ́МИСОК, ПІВМИ́СКА заст. (неглибока); МИСЧИ́НА розм. (невелика); МИ́СА заст. (велика); РИ́НКА розм. (невисока глиняна); КАНДІ́ЙКА діал. (з трохи загнутими досередини вінцями). Словник синонімів української мови
- миска — Ми́ска, -ски, -сці; миски́, мисо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- миска — МИ́СКА, и, ж. 1. Посудина у вигляді широкої чашки, в якій звичайно подають страву до столу. Тут їли [троянці у Дидони] рознії [різні] потрави, І все з полив’яних мисок, І самі гарнії приправи, З нових кленових тарілок (Котл. Словник української мови в 11 томах
- миска — Миска, -ки ж. 1) Миска, родъ глубокой тарелки. Хоч того самого, аби в другу миску. Ном. № 2681. Із нехочу ззів три миски борщу. Ном. № 5060. 2) Въ маслобойнѣ: посуда, въ которую стекаетъ выжатое конопляное масло. Шух. І. 163. ум. мисочка. Словник української мови Грінченка