Словник української мови Грінченка

мозок

Мо́зок, -зку

м. = мізок.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. мозок — мо́зок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. мозок — кн. розумовий апарат, орган мислення; (кістковий) шпіг; (партії) П. ядро, центр, о. мозковий трест; П. розум, глузд, інтелект; мізок.  Словник синонімів Караванського
  3. мозок — [мозок] -зку, м. (на) -зку, мн. -зкие, -зк'іў  Орфоепічний словник української мови
  4. мозок — -зку, ч. 1》 Центральний відділ нервової системи людини і тварин – речовина, що заповнює череп і канал хребта. Кістковий мозок. || Орган мислення у людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мозок — МО́ЗОК, зку, ч. 1. Центральний відділ нервової системи людини і тварини – речовина, що заповнює череп і канал хребта. І.П. Павлов – справжній новатор у вивченні мозку (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
  6. мозок — мо́зок (му́зок, музк): ◊ ко́пне́ний (копне́нтий) в мо́зок (музк, му́зок) знев., ірон. недотепа, дурень (ст)|| = бевзь ◊ ма́ти пом'якшення мо́зку ірон. бути несповна розуму (ст)|| = мати бзіка ◊ сту́кне́ний в мо́зок = ко́пне́ний в мо́зок  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. мозок — (-зку) ч., частіше мн. мізки, -ів, муз., жарт. Електронна начинка в обладнанні. ПСУМС, 44.  Словник жарґонної лексики української мови
  8. мозок — бли́скавкою проріза́ти мо́зок що. Швидко промайнути в свідомості (про думку, здогад і т. ін.). “Снігова людина”! — блискавкою прорізала мозок Дуги страшна догадка і дибом підняла волосся на голові (І. Сочивець). в’ї́стися в мо́зок.  Фразеологічний словник української мови
  9. мозок — РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛК розм. (ТОВК діал.), МО́ЗОК розм., ГОЛОВА́ розм.  Словник синонімів української мови
  10. мозок — Мо́зок, мо́зку і мі́зку; мо́[і́]зки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. мозок — МО́ЗОК, зку, ч. 1. Центральний відділ нервової системи людини і тварини — речовина, що заповнює череп і канал хребта. І.П. Павлов справжній новатор у вивченні мозку (Вісник АН, 9, 1949, 26); Життя землі заснувало твоє життя, дало тобі покорм...  Словник української мови в 11 томах