мізок

Мізок, -вку

м. Мозгъ. Курячий же в тебе, пане Петре, мізок. К. ЧР. Любить її, наче кошеним мізком нагодувала його. Ном. № 8747.

Значення в інших словниках

1. мізок — мі́зок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. мізок — -зку, ч., діал., заст. Мозок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мізок — МІ́ЗОК, зку, ч., діал., заст. Мозок. Курчатам тхір головки [голівки] сушить, Без крику мізок висмокта (І. Котляревський); Та що робить з тупим, як камінь, мізком, Чим розігнать нерушливість глуху? (П.  Словник української мови у 20 томах
4. мізок — вправля́ти / впра́вити мо́зок (мі́зки) кому, фам. Переконувати кого-небудь у неправильності його дій, поведінки, дорікаючи, виговорюючи за щось. — Слухай,— налетів на голову агроном, скільки тебе чекати можна?...  Фразеологічний словник української мови
5. мізок — МІ́ЗОК, зку, ч., діал., заст. Мозок. Курчатам тхір головки сушить, Без крику мізок висмокта (Котл., І, 1952, 226); Та що робить з тупим, як камінь, мізком, Чим розігнать нерушливість глуху? (Граб.  Словник української мови в 11 томах