мізок
МІ́ЗОК, зку, ч., діал., заст.
Мозок.
Курчатам тхір головки [голівки] сушить, Без крику мізок висмокта (І. Котляревський);
Та що робить з тупим, як камінь, мізком, Чим розігнать нерушливість глуху? (П. Грабовський);
В його мізку заворушилася кров, але він підвівся перед громадою, тримаючись обома руками за стіл (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)