морочитися
Моро́читися, -чуся, -чишся
гл.
1) Кружиться (о головѣ). Чогось моя головонька морочиться. Чуб. V. 71.
2) Хлопотать, возиться. Морочивсь, морочивсь, нічого не вдіє. Драг. Страх 2 мені не хочеться з старим дідом морочиться. Шевч. 159.
Словник української мови Грінченка