мрукати
Мрукати, -каю, -єш
гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану. МВ. ІІ. 134.
Словник української мови ГрінченкаМрукати, -каю, -єш
гл. Мурлыкать. Кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає з свого доброго талану. МВ. ІІ. 134.
Словник української мови Грінченка