мудрувати

Мудрува́ти, -ру́ю, -єш

гл. Умствовать, мудрить, мудрствовать. Будемо якось хитрувати та мудрувати і таки добудемо того щастя. Левиц. І. 201. Як не мудруй, а вмерти треба. О. 1861. III. Гул.-Арт. 111.

Значення в інших словниках

1. мудрувати — (любити без особливої потреби розмірковувати) мудрити, розумувати, філософувати.  Словник синонімів Полюги
2. мудрувати — мудрува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. мудрувати — Вимудровувати, МЕТИКУВАТИ, розумувати, жм. крутити, з. химерити, кн. філософувати; (хитро) хитрувати; (прожектувати) вигадувати; (над чим) роздумувати, обмірковувати що.  Словник синонімів Караванського
4. мудрувати — див. думати  Словник синонімів Вусика
5. мудрувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Удаватися в зайві й непотрібні міркування. || Вигадувати, робити щось незвичайне. 2》 ірон. Те саме, що хитрувати. 3》 над чим і без додатка, розм. Те саме, що роздумувати; обмірковувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мудрувати — МУДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Удаватися в зайві й непотрібні міркування. Не мудруй багато, а працюй завзято (прислів'я); – Хлопці! Геть його з дороги! Хай так дуже не мудрує! (Леся Українка); // Вигадувати, робити щось незвичайне.  Словник української мови у 20 томах
7. мудрувати — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. мудрувати — Мудрува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. мудрувати — МУДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Удаватися в зайві й непотрібні міркування. Не мудруй багато, а працюй завзято (Укр.. присл.., 1955, 389); — Хлопці! Геть його з дороги! Хай так дуже не мудрує! (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах