мужва

Мужва, -ви́

ж. соб. Мужичье. Якась мужва обідрана. Рудч. Ск. II. 82. Сказано мужва — не розчовпе, що піп у церкві скаже, та й торочить, що робити гріх. Купян. у. Убірайтесь ік нечистій матері, мужва невмивана. К. ЧР. 354.

Значення в інших словниках

1. мужва — мужва́ іменник жіночого роду збірн.  Орфографічний словник української мови
2. мужва — зб. зн., мужицтво, мужики, селяни, г. хлопство, хлопи.  Словник синонімів Караванського
3. мужва — див. селянин; хлібороб; чернь  Словник синонімів Вусика
4. мужва — -и, ж., збірн. 1》 заст., зневажл. Мужики, селяни. 2》 перен., заст., зневажл., лайл. Про невихованих, неосвічених людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мужва — МУЖВА́, и́, ж., збірн., заст. 1. зневажл. Мужики, селяни. – Мужва підійме носа, а в наших кишенях буде – свись! (І. Нечуй-Левицький); [Єлисей:] Ну так же досадно, що за обідом, опріч попів, одна тільки мужва сиділа. Певно, гордують нами панки? (М.  Словник української мови у 20 томах
6. мужва — МУЖВА́, и́, ж., збірн. 1. дорев., зневажл. Мужики, селяни. — Мужва підійме носа, а в наших кишенях буде — свись! (Н.-Лев., IV, 1956, 27); [Єлисей:] Ну так же досадна, що за обідом, опріч попів, одна тільки мужва сиділа. Певно, гордують нами панки? (Крон.  Словник української мови в 11 томах