мужва —
мужва́ іменник жіночого роду збірн.
Орфографічний словник української мови
мужва —
зб. зн., мужицтво, мужики, селяни, г. хлопство, хлопи.
Словник синонімів Караванського
мужва —
-и, ж., збірн. 1》 заст., зневажл. Мужики, селяни. 2》 перен., заст., зневажл., лайл. Про невихованих, неосвічених людей.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мужва —
МУЖВА́, и́, ж., збірн., заст. 1. зневажл. Мужики, селяни. – Мужва підійме носа, а в наших кишенях буде – свись! (І. Нечуй-Левицький); [Єлисей:] Ну так же досадно, що за обідом, опріч попів, одна тільки мужва сиділа. Певно, гордують нами панки? (М.
Словник української мови у 20 томах
мужва —
МУЖВА́, и́, ж., збірн. 1. дорев., зневажл. Мужики, селяни. — Мужва підійме носа, а в наших кишенях буде — свись! (Н.-Лев., IV, 1956, 27); [Єлисей:] Ну так же досадна, що за обідом, опріч попів, одна тільки мужва сиділа. Певно, гордують нами панки? (Крон.
Словник української мови в 11 томах
мужва —
Мужва, -ви́ ж. соб. Мужичье. Якась мужва обідрана. Рудч. Ск. II. 82. Сказано мужва — не розчовпе, що піп у церкві скаже, та й торочить, що робити гріх. Купян. у. Убірайтесь ік нечистій матері, мужва невмивана. К. ЧР. 354.
Словник української мови Грінченка