мурашня

Мурашня́, -ні

ж. соб. = мурашва. Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213.

Значення в інших словниках

1. мурашня — мурашня́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мурашня — -і, ж. Збірн. до мурашка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мурашня — МУРАШНЯ́, і́, ж. Збірн. до мура́шка. Хустка зсунулася їй з голови, однак вона того не завважала. Її ціла увага була звернена на мурашню, що піднімалась маленьким горбком біля неї (О. Кобилянська); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. мурашня — МУРАШНЯ́ (збірн. до мура́шка), МУРА́ШКИ, МУРА́ХИ, МУРАШВА́ розм., КОМАШНЯ́ розм. Попід річкою, де місця стало, люди, що та мурашня, купки собі понагортали і жиють (А. Свидницький); Заметушились мурашки в руїнах мурашника (В. Гжицький); -.  Словник синонімів української мови
5. мурашня — МУРАШНЯ́, і́, ж. Збірн. до мурашка. *У порівн. Попід річкою, де місця стало, люди, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть (Свидн., Люборацькі, 1955, 146). ◊ По пле́чах полі́зла мурашня́ — те саме, що Мура́шки бі́гають (пі́шли, полі́зли і т. ін.  Словник української мови в 11 томах