місяченько

Місяць, -ця

м.

1) Луна, мѣсяцъ. Із-за хмари, з-за байраків місяці, виглядає. Хата, 16. Не подоба зірці без місяця та зіходити. Мет. 81. Ой місяцю-місяцю! Світиш та не грієш: даремне в Бога хліб їси. Ном. № 596. Употребляется для ласкательнаго названія возлюбленнаго. І місяця свого зараз забуду, свого Сергієчка? Г. Барв. 205.

2) Мѣсяцъ. Я ж місяці і дні лічу журбою. К. Іов. 15. що-місяця. Ежемѣсячно. московський місяць. Долгое время. Попождеш з московських місяць!

3) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. ум. місяченько, місячно, місячок. Вх. Уг. 252. Ой місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой світіть там на подвіррі, де дівчина красна. Чуб. V. 53.

Значення в інших словниках

1. місяченько — місяче́нько іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. місяченько — див. місяць  Словник синонімів Вусика
3. місяченько — -а, ч., нар.-поет. Пестл. до місяць 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. місяченько — МІСЯЧЕ́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до мі́сяць 1. Ой, не світи, місяченьку, Не світи нікому, Тільки світи миленькому, Як іде додому (з народної пісні); Місяченьку, чародію, не жартуй крізь вікна з ним [синком], не лягай йому на вії ти промінням голубим (В. Сосюра).  Словник української мови у 20 томах
5. місяченько — Місяче́нько, -ка, -ку, -ку!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. місяченько — МІСЯЧЕ́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до мі́сяць 1. Ой, не світи, місяченьку. Не світи нікому. Тільки світи миленькому. Як іде додому (Укр.. лір. пісні, 1958, 242); Місяченьку, чародію, не жартуй крізь вікна з ним [синком], не лягай йому на вії ти промінням голубим (Сос., II, 1958, 99).  Словник української мови в 11 томах