місяченько
Місяць, -ця
м.
1) Луна, мѣсяцъ. Із-за хмари, з-за байраків місяці, виглядає. Хата, 16. Не подоба зірці без місяця та зіходити. Мет. 81. Ой місяцю-місяцю! Світиш та не грієш: даремне в Бога хліб їси. Ном. № 596. Употребляется для ласкательнаго названія возлюбленнаго. І місяця свого зараз забуду, свого Сергієчка? Г. Барв. 205.
2) Мѣсяцъ. Я ж місяці і дні лічу журбою. К. Іов. 15. що-місяця. Ежемѣсячно. московський місяць. Долгое время. Попождеш з московських місяць!
3) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. ум. місяченько, місячно, місячок. Вх. Уг. 252. Ой місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой світіть там на подвіррі, де дівчина красна. Чуб. V. 53.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- місяченько — місяче́нько іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- місяченько — див. місяць Словник синонімів Вусика
- місяченько — -а, ч., нар.-поет. Пестл. до місяць 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- місяченько — МІСЯЧЕ́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до мі́сяць 1. Ой, не світи, місяченьку, Не світи нікому, Тільки світи миленькому, Як іде додому (з народної пісні); Місяченьку, чародію, не жартуй крізь вікна з ним [синком], не лягай йому на вії ти промінням голубим (В. Сосюра). Словник української мови у 20 томах
- місяченько — Місяче́нько, -ка, -ку, -ку! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- місяченько — МІСЯЧЕ́НЬКО, а, ч., нар.-поет. Пестл. до мі́сяць 1. Ой, не світи, місяченьку. Не світи нікому. Тільки світи миленькому. Як іде додому (Укр.. лір. пісні, 1958, 242); Місяченьку, чародію, не жартуй крізь вікна з ним [синком], не лягай йому на вії ти промінням голубим (Сос., II, 1958, 99). Словник української мови в 11 томах