міщанство —
міща́нство іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
міщанство —
-а, с. 1》 У дореволюційній Росії – соціальна група людей, що складалася з дрібних торгівців, ремісників, нижчих службовців і т. ін. || Збірн. до міщанин. 2》 перен. Погляди й поведінка міщанина (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
міщанство —
МІЩА́НСТВО, а, с. 1. У дореволюційній Росії – соціальна група людей, що складалася з дрібних торгівців, домовласників, ремісників, нижчих службовців і т. ін. А міщанство, духовенство, – Що для їх [них] дворяни?...
Словник української мови у 20 томах
міщанство —
Міща́нство, -ва, -ву
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
міщанство —
МІЩА́НСТВО, а, с. 1. У дореволюційній Росії — соціальна група людей, що складалась з дрібних торгівців, ремісників, нижчих службовців і т. ін. А міщанство, духовенство, — що для їх дворяни? Кожне дума про "равенство", Панібратство дране! (Черн.
Словник української мови в 11 томах
міщанство —
рос. мещанство суспільний стан, до якого у середньовіччі і в більш пізній час належало населення міст і містечок України. Основні сфери занять — ремесла, промисли, сільське господарство і торгівля. Визначалося суспільно-політичною активністю, зробило помітний вклад у культуру українського народу.
Eкономічна енциклопедія