міщанство
МІЩА́НСТВО, а, с.
1. У дореволюційній Росії – соціальна група людей, що складалася з дрібних торгівців, домовласників, ремісників, нижчих службовців і т. ін.
А міщанство, духовенство, – Що для їх [них] дворяни? Кожне дума про “равенство”, Панібратство дране! (Микола Чернявський);
// Збірн. до міщани́н.
Уподовж дороги гуля міщанство: дівчата у стрічках, у стьожках, молодиці у парчевих очіпках (О. Стороженко);
– Я гадаю об'єднати козацьку старшину, магістрат, ремісників та міщанство – взагалі всі наші сили (З. Тулуб).
2. перен. Погляди й поведінка міщанина (у 2 знач.).
Вона не вибачить йому його ганьби, його міщанства. Треба було щось сказати, щось зробити... Але що? Він не знав (М. Коцюбинський);
Література наша переслідує міщанство на широкому фронті – в ставленні до праці, і в ставленні до власності, і в розумінні краси і затишку (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)