навіряти
Навіря́ти, -ря́ю, -єш
сов. в. наві́рити, -рю, -риш, гл. Давать, дать въ долгъ. Шинкарочки мене знає, на сто рублів навіряє. Бал. 2.
Словник української мови ГрінченкаНавіря́ти, -ря́ю, -єш
сов. в. наві́рити, -рю, -риш, гл. Давать, дать въ долгъ. Шинкарочки мене знає, на сто рублів навіряє. Бал. 2.
Словник української мови Грінченка