навірчувати
Навірчувати, -чую, -єш
сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Насверливать, насверлить дыръ.
2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. н. п. О. 1862. VI. 62.
Словник української мови Грінченка