навірчувати
НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати.
Навірчувати гайку на вісь.
НАВІ́РЧУВАТИ², ую, уєш, недок., НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш док., перех.
1. Крутячи, виготовляти що-небудь.
Навертіти цигарок.
2. Свердлячи, робити заглибини, отвори.
— Ми вам ще раз навертимо дірок, а вибух робіть собі самі (Фр., VIII, 1952, 414).
НАВІ́РЧУВАТИ³, ую, уєш, недок., НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш і НАВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., перех. Намотувати, накручувати на що-небудь.
Він десь роздобув зручного кілка і тепер, навертівши штани й сорочку на голову.., сміливо всівся в розкаряці (Збан., Курил. о-ви, 1963, 74).
◊ Наверті́ти в голові́ кому — запаморочити, закрутити голову кому-небудь.
— Ви так навертіли мені в голові своїми докорами, що я не бачу іншого виходу позбутися вас (Фр., VIII, 1952, 84).
Словник української мови (СУМ-11)