1. Словник української мови в 11 томах

навірчувати

НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати.

Навірчувати гайку на вісь.

НАВІ́РЧУВАТИ², ую, уєш, недок., НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш док., перех.

1. Крутячи, виготовляти що-небудь.

Навертіти цигарок.

2. Свердлячи, робити заглибини, отвори.

— Ми вам ще раз навертимо дірок, а вибух робіть собі самі (Фр., VIII, 1952, 414).

НАВІ́РЧУВАТИ³, ую, уєш, недок., НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш і НАВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., перех. Намотувати, накручувати на що-небудь.

Він десь роздобув зручного кілка і тепер, навертівши штани й сорочку на голову.., сміливо всівся в розкаряці (Збан., Курил. о-ви, 1963, 74).

◊ Наверті́ти в голові́ кому — запаморочити, закрутити голову кому-небудь.

— Ви так навертіли мені в голові своїми докорами, що я не бачу іншого виходу позбутися вас (Фр., VIII, 1952, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навірчувати — наві́рчувати 1 дієслово недоконаного виду нагвинчувати наві́рчувати 2 дієслово недоконаного виду свердлячи, робити заглибини, отвори наві́рчувати 3 дієслово недоконаного виду намотувати, накручувати на щось Орфографічний словник української мови
  2. навірчувати — I -ую, -уєш, недок., навернути, -верну, -вернеш і навертіти, -рчу, -ртиш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь. II -ую, -уєш, недок., навертіти, -рчу, -ртиш, док., перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навірчувати — НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., що. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Тепер же це є реальна, металічна плескувата коробочка з нарізом на шийці. Словник української мови у 20 томах
  4. навірчувати — НАГВИ́НЧУВАТИ (обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь), НАВІ́РЧУВАТИ рідше. — Док.: нагвинти́ти, наверті́ти (наверну́ти). — Так ти ж, голубчику, молотком її (гайку) насадив, а не нагвинтив (П. Панч). Словник синонімів української мови
  5. навірчувати — Навірчувати, -чую, -єш сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Насверливать, насверлить дыръ. 2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. н. п. О. 1862. VI. 62. Словник української мови Грінченка