1. Словник синонімів української мови

навірчувати

НАГВИ́НЧУВАТИ (обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь), НАВІ́РЧУВАТИ рідше. — Док.: нагвинти́ти, наверті́ти (наверну́ти). — Так ти ж, голубчику, молотком її (гайку) насадив, а не нагвинтив (П. Панч).

НАМОТА́ТИ (мотаючи, обвити навколо чого-небудь), НАКРУТИ́ТИ, НАВЕРТІ́ТИ (НАВЕРНУ́ТИ), НАВИ́ТИ (НАВИ́НУТИ). — Недок.: мота́ти, намо́тувати, накру́чувати, наві́рчувати, навива́ти. Він розповів, як ще хлопцем.. вів він троє коней напувати, а вузли від усіх трьох намотав на руку (Г. Хоткевич); Він накручує на вудлище ліску (О. Донченко); — Нічого страшного, — сказав один з них (санітарів), — черепок цілий, — і навернув Тимкові на голові білу чалму (Григорій Тютюнник); Час від часу панночка відділяла пасмо свого чудового чорного волосся, навивала його на щипці (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навірчувати — наві́рчувати 1 дієслово недоконаного виду нагвинчувати наві́рчувати 2 дієслово недоконаного виду свердлячи, робити заглибини, отвори наві́рчувати 3 дієслово недоконаного виду намотувати, накручувати на щось Орфографічний словник української мови
  2. навірчувати — I -ую, -уєш, недок., навернути, -верну, -вернеш і навертіти, -рчу, -ртиш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь. II -ую, -уєш, недок., навертіти, -рчу, -ртиш, док., перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навірчувати — НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., що. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Тепер же це є реальна, металічна плескувата коробочка з нарізом на шийці. Словник української мови у 20 томах
  4. навірчувати — НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь. НАВІ́РЧУВАТИ², ую, уєш, недок., НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш док. Словник української мови в 11 томах
  5. навірчувати — Навірчувати, -чую, -єш сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Насверливать, насверлить дыръ. 2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. н. п. О. 1862. VI. 62. Словник української мови Грінченка