1. Великий тлумачний словник сучасної мови

навірчувати

наві́рчувати

I -ую, -уєш, недок., навернути, -верну, -вернеш і навертіти, -рчу, -ртиш, док., перех.

Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь.

II -ую, -уєш, недок., навертіти, -рчу, -ртиш, док., перех.

1》 Крутячи, виготовляти що-небудь. Навертіти цигарок.

2》 Свердлячи, робити заглибини, отвори.

III -ую, -уєш, недок., навертіти, -рчу, -ртиш, і навернути, -верну, -вернеш, док., перех.

Намотувати, накручувати на що-небудь.

Навертіти в голові кому — запаморочити, закрутити голову кому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навірчувати — наві́рчувати 1 дієслово недоконаного виду нагвинчувати наві́рчувати 2 дієслово недоконаного виду свердлячи, робити заглибини, отвори наві́рчувати 3 дієслово недоконаного виду намотувати, накручувати на щось Орфографічний словник української мови
  2. навірчувати — НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., що. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Тепер же це є реальна, металічна плескувата коробочка з нарізом на шийці. Словник української мови у 20 томах
  3. навірчувати — НАГВИ́НЧУВАТИ (обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь), НАВІ́РЧУВАТИ рідше. — Док.: нагвинти́ти, наверті́ти (наверну́ти). — Так ти ж, голубчику, молотком її (гайку) насадив, а не нагвинтив (П. Панч). Словник синонімів української мови
  4. навірчувати — НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь. НАВІ́РЧУВАТИ², ую, уєш, недок., НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш док. Словник української мови в 11 томах
  5. навірчувати — Навірчувати, -чую, -єш сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Насверливать, насверлить дыръ. 2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. н. п. О. 1862. VI. 62. Словник української мови Грінченка