1. Словник української мови Грінченка

навірчувати

Навірчувати, -чую, -єш

сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.

1) Насверливать, насверлить дыръ.

2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. н. п. О. 1862. VI. 62.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навірчувати — наві́рчувати 1 дієслово недоконаного виду нагвинчувати наві́рчувати 2 дієслово недоконаного виду свердлячи, робити заглибини, отвори наві́рчувати 3 дієслово недоконаного виду намотувати, накручувати на щось Орфографічний словник української мови
  2. навірчувати — I -ую, -уєш, недок., навернути, -верну, -вернеш і навертіти, -рчу, -ртиш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь. II -ую, -уєш, недок., навертіти, -рчу, -ртиш, док., перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навірчувати — НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., що. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Тепер же це є реальна, металічна плескувата коробочка з нарізом на шийці. Словник української мови у 20 томах
  4. навірчувати — НАГВИ́НЧУВАТИ (обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь), НАВІ́РЧУВАТИ рідше. — Док.: нагвинти́ти, наверті́ти (наверну́ти). — Так ти ж, голубчику, молотком її (гайку) насадив, а не нагвинтив (П. Панч). Словник синонімів української мови
  5. навірчувати — НАВІ́РЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАВЕРНУ́ТИ, ве́рну, ве́рнеш і НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. Обертаючи по гвинтовій лінії, надівати на що-небудь; нагвинчувати. Навірчувати гайку на вісь. НАВІ́РЧУВАТИ², ую, уєш, недок., НАВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш док. Словник української мови в 11 томах